Куцелаба Індзінчукку

Професор лінгвістики, 49,5 років, уродженець Мозамбіку. З 16 років тікав від еквадорців, але сам винен: навмисно дражнив їх зеленими шортами (бо «вони кидались, як індики на червоне, тільки на зелене»). Маршрут втечі пролягав через острів Мадагаскар і далі по всьому світу. У кожній країні він зупинявся на 1,5 дня: «приїхав, поїв, вивчив мову, побачив у вікно бібліотеки, що вже біжать еквадорці — і далі». Єдина держава, яка дала прихисток — Англія, де він просидів від 16 до 49+ років у бібліотеці, не виходячи нікуди. Знає 206 мов, хоча в основному розмовляє суржиком, «бо інші мови не такі мелодійні». Серед відомих: ієрогліфи, латина, німецька, англійська. Його не цікавлять гроші (насправді, дуже цікавлять), каже, що хоче «кайфануть» перед смертю, але при цьому не відмовляється від свого відсотка.

Причина участі в експедиції, діагноз: лікарі сказали, що він помре у 50 від катаракти. Зараз йому 49,5. «Це моя перша місія, щоб щось відкрити для себе, поки ще можна щось побачити».

Він розшифрувує усі написи: переклав ієрогліфи першого коридору, прочитав напис над аркою «Прийде той, хто покається». Переклав щоденник Карнера з німецької.

Мав коротрострокову впевненність в умінні розмовляти зі скарабеями, однак болючий кусь від одного зних, швидко привів його думки до норми.

Під кінець він почав говорити лише віршами і римами через епос про Роланда, який спав йому на думку від вигляду саркофагу.