Пожирач гріхів

Мертве світло не має обличчя, не має форми, але при цьому завжди виглядає так, ніби дивиться саме на тебе.

Його вперше сприймають як байку п’яного мужика в дайнері. Але дуже швидко стає ясно, що це не п’яна фантазія. Люди зникають у спалаху, голуби падають обвугленими, а ті, хто дивиться на нього довше кількох секунд, починають поводитись дивно. Світло не просто вбиває воно впливає, манить, гіпнотизує.

Це давня сутність, яку лікар Веб тримав у свинцевій шкатулці. Він називав її “Пожирачем гріхів”. Істота могла знищувати хвороби, випалюючи їх разом із ураженою частиною тіла. Світло не просто сила це інструмент. А будь-який інструмент у неправильних руках рано чи пізно виходить з-під контролю.

Зупинити його можна лише жертвою. Не молитвою, не кулею, не втечею. Потрібен знак, кров і людина, яка погодиться померти, щоб загнати світло назад у скриню. І в цьому вся його суть. Воно не просто палить тіло. Воно змушує вибирати, хто з вас готовий стати попелом заради інших.